Новини з кордону
16 травня – День Прикордонної Варти РП «Наша співпраця набула нового виміру»
Співпраця українських та польських прикордонників з року в рік набуває помітної динаміки. Для цього є чимало підстав і саме про них йдеться у інтерв’ю з сьогоднішнім гостем «Прикордонника України» – радником з прикордонних питань Посольства Республіки Польща в Україні бригадним генералом Влодзімежем Грицем.
– Пане генерале, наскільки мені відомо у дипломатичних представництвах країн-сусідів України, зокрема Польщі, посада радника з прикордонних питань з’явилася порівняно недавно. У чому причина запровадження такого представництва?
– Головною причиною призначення офіцерів зв’язку в сусідні країни стала потреба у налагодженні ефективної системи обміном інформації, пришвидшенні реалізації службових чи урядових справ стосовно прикордонних питань. Після, більш як року, перебування на посаді офіцера зв’язку, я думаю, що це був слушний крок. Сподівання нашого керівництва справдилися, акредитовані при дипломатичних представництвах в сусідніх країнах офіцери зв’язку ефективно виконують свої завдання та реалізують доручення керівника відомства. Вони дійсно спрощують зв'язок між відомствами, пришвидшують обмін інформацією, що суттєво заощаджує час. Крім того, доводиться виконувати низку завдань, поставлених безпосередньо керівником Прикордонної Варти Республіки Польща суто прикордонного характеру, наприклад, справи пов’язані з затриманням іноземців, пришвидшення встановлення персональних даних іноземних громадян, затриманих польськими правоохоронцями, вирішення ситуативних проблем, пов’язаних зі змінами в законодавстві сусідніх країн тощо. Також офіцери зв’язку сприяють обміну інформацією стосовно нелегальної міграції, злочинної діяльності на обох кордонах, незаконного обороту наркотиків та зброї, готують різноманітні аналітичні матеріали тощо.
Зазначу, що українська сторона ще 2003 року призначила офіцера зв’язку, генерал-майора Аркадія Яворського, до складу українського дипломатичного представництва у Польщі. 2005 року нашим урядом було ухвалено рішення про призначення чотирьох офіцерів зв’язку від Прикордонної Варти РП до країн-сусідів: Росії, Німеччини, України та до представництва ЄС в Брюсселі.
– Як Ви оцінюєте розвиток співпраці між українським та польським прикордонними відомствами?
– На мій погляд, протягом останніх двох-трьох років стосунки між нашими службами набули нового виміру та активності. Свідчать про це й підписані двосторонні документи про порозуміння та щорічні плани співпраці, у яких з року в рік стає дедалі більше пунктів до реалізації. На березневій конференції прикордонних представників, що відбулася у Львові, було підбито підсумки діяльності за минулий рік. Українська та польська сторони дали позитивну оцінку нашим спільним контактам. Хотів би згадати про наші пріоритетні напрями співпраці, насамперед, спільне патрулювання на польсько-українському кордоні та обмін інформацією у контактних пунктах, а також обмін оперативною інформацією щодо ситуації на спільному кордоні.
Наша співпраця динамічно розвивається й за іншими напрямами, наприклад, між кінологічними навчальними центрами у Великих Мостах і в Любаню Шльонськім, між навчальними центрами – Хмельницькою академією та центрами підготовки персоналу в Кошалінє і Кенштинє. Понад це ми співпрацюємо в рамках низки міжнародних проектів, наприклад HUREMAS, проектах оцінки та аналізу кримінальних ризиків тощо. До цього хотів би додати ще ряд малих проектів, які ми вели на базі польського дипломатичного представництва в Києві. П’ять з них було реалізовано офіцерами зв’язку та фахівцями Європейського інституту демократії у Варшаві, зокрема щодо обміну інформації у консультаційних пунктах в Краківцю та Ягодині. Офіцери, котрі там працюють, виїжджали на наш західний кордон до Гедліц, вивчали роботу тамтешніх контактних пунктів на кордоні з Німеччиною, набули нового досвіду, який пізніше було запроваджено на польсько-українському кордоні. Відбулися поїздки українських моряків до Гданська та Свиноустя, де вони ознайомлювалися з нашою системою охорони морського кордону. Водночас, у рамках згаданих проектів, відбувся обмін офіцерами, котрі стажувалися у польських відділах, вивчали їх структуру, обсяги завдань, роботу на ділянці відділу, обмінялися інформацією стосовно нелегальної міграції, досвідом в галузі реадмісії тощо. В свою чергу польські прикордонники, коменданти Надбужанського і Перемишлянського відділів генерал Марек Доміняк та полковник Юзеф Остапкович, побували у Південному регіональному управлінні, вивчали систему охорони українсько-молдовської ділянки кордону.
Згадані заходи було ініційовано дипломатичним представництвом Республіки Польща у Києві, фінансовано польським міністерством закордонних справ, а реалізовано прикордонниками обох країн.
Хотів би відзначити що нинішнього року також буде реалізовано низку спільних проектів між українським та польським прикордонним відомством. Зараз ми приміряємося до окреслення тем, завдань, які будуть порушені в цій галузі.
Підкреслю, що прикордонна служба України є стратегічним партнером польських прикордонників. Важливим свідченням цього став цьогорічний візит міністра внутрішніх справ РП пана Януша Качмарека в Україну. До речі, це був його перший закордонний візит. В його рамках відбулася зустріч з генерал-полковником Миколою Литвином, під час якої пан Качмарек вручив Голові ДПСУ золоту медаль «За заслуги перед Прикордонною Вартою Республіки Польща». Слід підкреслити, що це перший випадок, коли цією нагородою відзначено іноземного керівника.
– Ви згадали про те, що наш спільний кордон динамічний і йому притаманно чимало проблем. Які з них, на Ваш погляд, найбільш актуальні?
– Я думаю, головні проблеми, з якими стикаються обидві сторони на спільній ділянці, стосуються руху через кордон. На багатьох зустрічах політики України та Польщі підкреслюють необхідність будівництва нових прикордонних переходів, закликають вирішувати труднощі з перетином кордонів. З року в рік рух між нашими країнами зростає, за статистикою лише минулого року українсько-польський кордон перетнуло понад 20 мільйонів осіб, і це лише на шести прикордонних переходах. Тут хотів би підкреслити що існують польсько-українські міжурядові домовленості від осені минулого року стосовно побудови нових переходів. Відповідно до них має бути збудовано два переходи на польській стороні («Будомеж – Грушів», «Довгобичів – Угринів»), два на українській стороні («Мальховіце – Нижанковичі», «Збереж – Адамчуки»). Якби вдалося розпочати роботу наприкінці нинішнього року, думаю, що в короткий термін це виправило б ситуацію щодо прикордонних переходів. Польська сторона вже закінчила проектні погодження. Українські прикордонники також вже внесли свої зауваження і відправили їх польській стороні. Зараз з нетерпінням чекаємо на пропозиції української митниці, адже потрібно оголошувати міжнародні торги на будівництво переходів і польська сторона хоче якнайшвидше зрушити з місця цей процес – будівництво нових та модернізацію старих прикордонних переходів.
Успіхом Польщі та України також стало обрання наших країн організацією UEFA для проведення EURO 2012. Думаю, що цей шанс ми використаємо, у нас з’являться нові шляхи та автостради, які проходитимуть через нові прикордонні переходи, що єднатимуть наші країни. Цього шансу ми не можемо втратити.
Наступною проблемою, вочевидь, є нелегальна міграція, яка з року в рік зростає. Наприклад, минулого року, порівняно з 2005-м, збільшення сягнуло понад 16 відсотків. Також нас турбує контрабандна діяльність, організована дрібними ділками, польськими та українськими громадянами, котрі купують товар у сусідніх країнах та заробляють на різниці цін, перепродуючи його.
– Польща межує з декількома пострадянськими країнами. З якими з цих сусідів найменше проблем стосовно прикордонної безпеки?
– Найкраще відповідає на ваше питання статистика. Напевно, найбільше у нас негараздів з нелегальними мігрантами, котрих минулого року на нашому спільному кордоні було затримано більше тисячі, на відміну, наприклад, від російської чи білоруської ділянки, де рахунок йде лише на десятки осіб. Наші східні кордони, загалом, є в міру спокійними, стабільними та передбачуваними.
– З чим це пов’язано на Ваш погляд?
– Шляхи нелегальної міграції, очевидно, є різними. На початку 90-х років домінував шлях через Литву і там ми затримували нелегальних мігрантів тисячами. Це тривало до кінця 90-х років, аж поки ми не вибудували цілу мережу нових застав на кордоні з Литвою, Росією, Білоруссю. І ми перекрили цей простір для нелегальних мігрантів. Водночас будувалися прикордонні підрозділи на кордоні з Україною. Зараз ця проблема, згідно нашої оцінки, більш актуальна на півдні. Споглядаючи статистичні дані, слід констатувати, що частина каналів нелегальної міграції, власне, йде в українсько-польському, українсько-словацькому й далі у південному напрямку.
– Таким чином незаконний бізнес показує свою гнучкість…
– Він постійно змінюється і буде змінюватися. Зараз шляхи незаконної міграції ведуть через Україну, Словаччину та Польщу. А якщо будуть «зручніші умови» в інших країнах, вони автоматично пересунуться до них.
– У нас ділянка російського кордону вважається найбільш складною, головним чином через те, що й досі не узгоджено проходження лінії кордону, що, як відомо, пов’язано, з розпадом СРСР. Чи були у Вас подібні проблеми в період становлення відомства?
– Таких гострих проблем ми не мали. Я схиляю голову перед українськими прикордонниками, перед тим, що зробили вони за короткий час для облаштування нових кордонів. Ми мали легші завдання, позаяк з 1945 року польські кордони є непорушними. Змінилися кордони наших сусідів, насамперед, не стало Радянського Союзу, натомість з’явилися нові країни-сусіди – Литва, Білорусь, Україна. Проте ці країни прийняли делімітацію та демаркацію наших кордонів в межах, визначених у 1945 році. Отже ми не мусили визначати знову наші кордони. Вони просто були і є.
Я був на вашому кордоні з Білоруссю, Молдовою, Росією, бачив скільки було вкладено зусиль українськими прикордонниками в їхнє облаштування, в будівництво застав, загонів, прикордонних переходів. Можливо ця інфраструктура не є надсучасною, як в польської Прикордонної Варти, але я вірю в те, що найближчим часом вона змінюватиметься на краще.
Мені дуже імпонує великий ентузіазм і професіоналізм українських прикордонників, який я спостерігав, відвідуючи білоруську, російську і, звичайно, польську ділянки вашого кордону. Людський чинник є основою, яка наповнює змістом усі дії. На кордоні маєте професійні, добре навчені кадри, спеціалістів, котрі знають свою роботу і розуміють, як потрібно охороняти кордон. Зараз вам бракує спорядження, але ми свого часу також не мали сучасного обладнання. Це набувалося роками, і неодмінно буде й у вас.
Користуючись нагодою хотів би висловити вдячність за тепло та сердечність, з якими зустрічаюся контактуючи з українськими колегами. У зв’язку з наближенням вашого професійного свята, Дня прикордонника, бажаю усьому персоналу Державної прикордонної служби України успіхів у виконанні обов’язків, здоров’я, удачі та життєвого благополуччя. А всім вболівальникам у зелених кашкетах – фіналу EURO 2012 на стадіоні в Києві, де головними акторами будуть футболісти Польщі та України.
Розмовляв Сергій ЛЕМЕХА
Бригадний генерал Влодзімеж Гриц
Закінчив з відзнакою військове училище механізованих військ (факультет прикордонної служби). Навчався у Академії міжнародних справ (Варшава) за фахом «право», закінчив Гданський університет (факультет «Європейська інтеграція»), Вищі курси академії національної оборони (Варшава), спеціальні курси при головному управлінні Прикордонної Варти РП.
Службу починав з посади начальника прикордонної застави на польсько – радянському кордоні. Пізніше обіймав посади офіцера оперативного відділу, начальника штабу, заступника начальника Подляського прикордонного загону в Білостоку (польсько-литовська та польсько-білоруська ділянки кордону), а також заступника начальника загону морської охорони в Гданську. Згодом очолив Подляський прикордонноий загін. В теперішній час – офіцер зв’язку Прикордонної Варти Республіки Польща при Посольстві Республіки Польща в Україні.
|
до розділу «Новини з кордону»
